21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Повномасштабне вторгнення росії в Україну спонукало кожного українця по-новому осмислити мовне питання: агресор убиває не лише наших людей, нищить не тільки міста й села, але й зазіхає на слово – серце й душу народу, ознаку національної ідентифікації. Саме тому українська мова сьогодні – це також зброя, показник згуртованості нації та готовності давати відсіч ворогу.
У Міжнародний день рідної мови учні 8-Г класу побували на презентації збірки поезій «Там, де вдома» – це 112 віршів волонтерів та воїнів про любов і війну. Більшість цих віршів про необхідність сказати й бути почутим. Унікальність впливу війни на життя людини в тому, що вона не змогла витіснити з поезії здатність говорити, слухати й любити. Серед авторів нами було виокремлено Максима Кривцова – рівнянина, патріота, поета, учасника бойових дій в зоні АТО/ООС, який у перший же день війни росії з Україною знову взяв до рук зброю, але не припинив писати. Восьмикласники мали можливість подивитися виставку творів, написаних про війну та в період війни. Унікальнним експонатом, який мали нагоду побачити підлітки, став пейзаж, створений Валерієм Пузіком – поетом, побратимом Максима Кривцова. Це малюнок на шматку фанери ящика з-під патронів, створений ним у хвилини відпочинку на війні.
Герасиминюк Олександра, переможець ІІ етапу XXІІ Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої…» в номінації «Література» (1 місце), представила свою роботу про Максима Кривцова «Серце воїна – очі дитини».
Зустріч закінчилася усвідомленням того, що рідна мова – оберіг нації, а розуміння її значущості – одна із запорук наших перемог над ворогом.
Учитель української мови та літератури Лариса Марушкевич
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.