Як зняти психологічне напруження дитини?
Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження у дітей.
Домашній затишок
Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, з її образами треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй.
Спілкування з чотириногим другом
Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.
Глибоке дихання
Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Тепер трохи повільніше, видихаючи повітря до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень — здоров’я, спокій, а видихає — повітря, непотрібне організмові, хворобливість і хвилювання.
Фізичні навантаження
Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження — фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі спортивні ігри: футбол, волейбол, теніс або індивідуальними фізичними навантаженнями вдома .
Живопис
Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Так вважав французький художник Е. Делакруа. Колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, справляє на глядача певний психофізіологічний вплив.
Художнє слово
Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.
Театр
Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така нагода, відвідайте з дитиною ляльковий театр , подивіться мультфільм або пограйте в театр вдома.
Позитивні емоції
З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю. Нікулін писав: «Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя». Почитайте з дитиною гуморески або інші літературні твори жартівливого характеру.
Музика
Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. Невропатологи і психіатри доводять, що в дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика. Тому – слухайте музику або створіть індивідуальний плейлист для своєї дитини.
Спілкування з природою
Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій — відпочиньте з нею серед природи .
Гра
Гра — явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників і дітей молодшого шкільного віку, оскільки це та діяльність, без якої дитина не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди можна забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: самоініціативність, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування, необмеженість у часі.
Тому батькам доцільно подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, що більший вибір ігор, то легше розкрити індивідуальні здібності й обдарування кожної дитини, створити умови для її повноцінного розвитку.
Творчо, оригінально наслідуючи дорослих, дітей, поведінку уявних персонажів, їхнє ставлення до оточення, дитина засвоює моральні норми, на чуттєвому рівні долучається до культури свого середовища. Другий фактор, яким зумовлюється виховний вплив творчих ігор — реальні міжособистісні стосунки дітей у процесі гри. Вони мають величезне значення для подальшого розвитку особистості, засвоєння норм поведінки в дитячому колективі.
Приємних і радісних моментів у спілкуванні з вашими дітьми!
Навіщо і як говорити з дітьми про війну: поради психолога Дмитра Карпачова
Україна вже понад два місяці живе у стані війни. Наші захисники героїчно відбивають атаки ворога, а мільйони українців взялися за зовсім незвичні для них речі. І дорослі, і малі навчилися розрізняти снаряди за звуком, однак досі є батьки, які уникають відвертих тем зі своїми дітьми про війну
Психолог Дмитро Карпачов запевняє, що говорити про те, що відбувається, з дітьми треба. По-перше, тому що питання, які стосуються життя і смерті, добра і зла, вимагають роз’яснення та підтримки з боку значущого дорослого. По-друге, для того, щоб дитина розуміла, що відбувається і чому ваш звичний життєвий уклад змінився. А по-третє, якщо дитина не почує від батьків чітких відповідей, вона почне шукати рішення самостійно. І тут вже може нафантазувати все, що завгодно. Внаслідок цього нерідко розвиваються різноманітні фобії.
Коли варто почати розмову про війну
Карпачов радить батькам бути готовими чесно та прямо відповідати на питання тоді, коли вони у дитини виникнуть. Це може статися, якщо дитина з цим зіткнеться прямо чи опосередковано. Багато батьків, які виїхали із зон бойових дій, розповідають, що діти вже навіть під час гри розмовляють про війну. Вони знають, хто такі окупанти, путін і навіть уявляють, як вбивають загарбників…
Як пояснити дитині, що відбувається
Говорити потрібно зрозуміло. Хибно думати, що можна щось пояснити дітям так-сяк, аби вони відчепилися. Це може спровокувати виникнення у них ще більшої кількості запитань.
“Розповідайте про війну словами та поняттями, враховуючи вік дитини. Поставтеся до питань серйозно”, – радить психолог
Не потрібно також сміятися чи дивуватися, якщо дитина ставить питання про війну. Навіть, якщо цікавість дитини видається дивною чи недоречною, потрібно намагатися відповідати максимально відверто.
Іноді дитячі питання можуть поставити в глухий кут будь-якого дорослого. Якщо важко відповісти, просто зізнайтеся в цьому. Попросіть у дитини час, щоб обдумати відповідь на питання, й пообіцяйте обов’язково все пояснити.
Говоріть з позиції впевненого дорослого
Дітей передусім травмує невпевненість та негативний стан батьків. Діти хочуть бачити спокійних, впевнених дорослих, які все знають. Для початку батькам потрібно самим розібратися, що відбувається і як вони до цього ставляться. Тобто потрібно мати певну однозначну позицію, адже коли дитина відчуває невпевненість батьків, то починає боятися. Так у неї спрацьовує інстинкт.
Дайте дитині відчуття захищеності
Говорячи з дитиною про сумні події, важливо дати їй відчуття захищеності. Наприклад, сказати: “Ми разом і все буде добре. Я тебе захищу”, “Я з тобою поряд, люблю тебе і завжди допоможу”.
“Обійміть дитину, коли говоритимете про тривожні для неї речі”, – радить Карпачов.
Розкажіть про правила безпеки
Психолог наголошує, що батьки повинні обов’язково поінформувати дитину, що їй потрібно робити, коли чути сирену чи постріли, як поводитися при пожежі й чого робити не можна. Старші діти зрозуміють чітко план дій, молодшим буде важче, однак щось у них у пам’яті відкладеться.
З підлітками шукайте спільні відповіді на питання
З дорослими дітьми можна спільно шукати відповіді на запитання. Наприклад, потрібну інформацію можна разом знайти в інтернеті. Після цього варто обговорити прочитане чи побачене. Це добре, якщо у дорослих і дітей – різні думки, тоді з’являється більше простору для діалогу.
“Поговоріть про це та намагайтеся знайти консенсус. При цьому важливо слухати та щиро намагатися зрозуміти дитину. Однак пам’ятайте – ви дорослий, а тому кінцеве рішення за вами”, – наголосив Карпачов.
Дозвольте дитині відчувати
Страх – це природньо, тому якщо дитина боїться, не потрібно казати “Не бійся”, від цього навряд чи стане легше. Психолог радить з розумінням поставитися до емоцій дитини та забезпечити їй максимальну підтримку. Скажіть: “Так, я розумію, що боїшся, і цієї ситуації боятися нормально. Я іноді теж боюся”. Якщо знаєте, що може заспокоїти дитину, варто цим скористатися. Це може бути малювання, мультики, музика, або те, що ви зазвичай робили вдома і їй нагадуватиме про часи до війни.
Дайте малюку надію
Важливо донести дитині, що війна – явище погане, але будь-яка війна закінчується. Надія потрібна всім, вона вселяє впевненість та дарує відносний, але спокій.
Ще одна важлива порада батькам
Карпачов радить дорослим не боятися дитячих питань про війну. Питання дитини про важке – ще один привід стати більш усвідомленими батьками.
“Це можливість розібратися зі своїми уявленнями про війну та пережити власний травматичний досвід. Будьте чесними та послідовними у своїх відповідях. У вас все вийде, а війна обов’язково закінчиться”, – резюмує психолог.
Ці прості правила зможуть допомогти пережити важкі для всієї України часи
- Коли збираєте дитину в бомбосховище, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприємне. Пригадайте казки, які читали дитині та визначить, які там були випробовування. Це допоможе малечі зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.
- Звісно, під землею у бомбосховищах холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами, та інше».
Так ми зможемо зменшити вплив депривації від замкнутого простору.
- Коли лунають вибухи та постріли, але ви захищені, можна з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдатів та допомагають їм нас захищати.
- Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити для допомоги, — малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
- Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови теж допоможуть стабілізувати організму психічну систему після дезорганізації воєнним станом.
Наш Мир вкрали!
Наш спокій руйнують!
Наш добробут руйнують!
Тож, не дамо зруйнувати Душі наших дітей війною.
Поради для підлітків у період війни
– Встановіть разом із сім’єю, хто за що відповідає у різі надзвичайної ситуації.
– Порозмірковуйте разом з дорослими про захищений простір у будинку чи на вулиці. Треба точно знати, де це місце, чи нічого не заважає до нього дістатися, чи закріплені речі, меблі.
– Складіть свою «валізу безпеки».
– Слухайтесь «старшого» – вчителя, батька, маму. Слухатись і не заважати – це теж велика поміч зараз.
– Не сперечайтесь. Слідкуйте за тим, хто відповідальний за безпеку зараз. Дорослі відповідально ставляться до ситуації і зроблять все, щоб захистити себе і вас.
– Домовтеся з рідними про зв’язок на випадок втрати мобільного зв’язку, де зустрічатися, де можна переховуватися.
– Не наражайте себе на небезпеку та виконуйте всі правила і нововведення, що стосуються воєнного стану в країні. Не беріть до рук підозрілі предмети, не виходьте на вулицю під час комендантської години, сирен тощо.
– Не нехтуйте базовими потребами. Сон, їжа, пиття, туалет – це базові речі, задоволення яких дають сили пережити те, що відбувається.
– Поверніть безпеку тілу. Обіймайтеся, тримайте щось у лівій руці, закутайтесь у ковдру.
– Слідкуйте за диханням. Виконуйте вправи, наприклад, дихання по квадрату.
– Не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднуйтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями.
– Легалізуйте почуття страху. Зараз боятися – це абсолютно нормально.Розкажіть про свої страхи дорослим.
– Не звинувачуйте себе ні в чому. Є обставини, які ми не можемо змінити, є речі на які ми не можемо вплинути.
– Гумор допомагає зняти напругу, тож не забороняйте собі посміхатись, дивитись щось веселе і смішне.
– Грайте у рухливі і комп’ютерні ігри, розповідайте цікаві історії, малюйте, грайте у слова, дивіться мультики і серіали.
– Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отримані інформацію тверезо і робіть паузи в процесі читання новин, паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.
– Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну і сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги.
– Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, але заспокоюють вас. Це може бути чай із цукеркою або читання книги.
Домашнє насильство: що робити і як себе захистити?
Коли ми говоримо про дім, домашні справи, про людей, які живуть разом з нами вдома, на душі стає тепло і світло. Але, чи для всіх так? Для мене все, що стосується моєї домівки асоціюється зі словами: затишок, захист, розуміння, відпочинок. Тому мені важко сприймати вислів «домашнє насилля». Але не залежно від моєї думки, моїх бажань, це ганебне явище існує в наших родинах, в нашому суспільстві. Для тих, хто вважає, що насильство поширене лише в українських сім’ях, хочу заперечити – це явище поширене в усьому світі.
Поради для батьків
- Навчіть свою дитину товаришувати з іншими дітьми, не прирікайте її на самотність.
- Будь-яка дитина-повільна або швидка, активна або млява, відмінник або двієчник – може бути другом вашій дитині, тому заслуговує на повагу з вашого боку.
- Намагайтеся показати своїй дитині переваги її друзів, а не їх недоліки.
- Власним ставленням до друзів вчіть своїх дітей цінувати їх.
- Запрошуйте друзів своєї дитини додому, спілкуйтеся з ними.
- Пам’ятайте, що дружба дитинства, яка буде підтримана вами, можливо стане опорою вашої дитини у дорослому житті.
- Вчіться бути своїй дитині другом.
- Критикуйте не принижуючи, а підтримуючи.
- Підтримуйте в своїй дитині бажання робити друзям приємне.
- Цінуйте друзів своєї дитини не з позиції можливостей їх батьків, а з позиції їх ставлення до вашої дитини.
Поради батькам дітей підліткового віку
J У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить підлітка і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
J Не давайте обіцянок, які не можете виконати. Це похитне віру дитини у вас.
J Не виконуйте за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може й надалі використовувати вас як прислугу.
J Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
J Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
J Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
J Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
J Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
J Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
J Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить.
J Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
J Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
J Поява меншої дитини в родині може викликати кризу в житті старшої. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж молодшу.
J Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
J Не порівнюйте свою дитину з іншими, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є.
Пам’ятайте: перехід до середніх класів як подію можна образно порівняти з переходом когось із батьків на нову роботу або з опануванням незнайомого виду діяльності. І саме в такі непрості періоди від дорослих із більшим життєвим досвідом, виваженішими емоційними реакціями, набутим арсеналом прийомів пристосування до нових ситуацій потрібні теплота і співпереживання, вміння вислухати, зрозуміти, надати пораду. Адже вашій дитині і так нелегко. Але мине перший семестр, і за вашої підтримки життя дитини нормалізується.
Поради батькам тривожних дітей
- Спілкуйтеся з дитиною, говоріть проте, що її хвилює, чого вона боїться, про що думає.
- Не описуйте дитині можливі труднощі – навпаки, демонструйте віру в її сили та можливості. Завжди будьте напоготові допомогти своїй дитині, підтримати її.
- Формуйте у дитини позитивне мислення, показуючи, як знаходити плюси в будь-якій ситуації. Станьте для неї прикладом оптимізму, адже в оптимістичних батьків – оптимістичні діти.
- Використовуйте частіше у спілкуванні з дитиною тілесний контакт – обіймайте її, гладьте, беріть за руку тощо
- Намагайтеся робити дитині менше зауважень, особливо за присутності сторонніх.
- Уникайте несправедливих, необдуманих покарань, крику, образ. Контролюйте свої емоції.
- Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так,щоб вона знала, за що.
- Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Орієнтуйся лише на її особисті успіхи та особливості.
- Спілкуйтеся з дитиною спокійним тоном, контролюйте своє мовлення.
- Будьте послідовними у вихованні дитини.
