Сьогоднішній вечір для учнів 10-А та 10-Б класів Рівненського ліцею №23 був особливим, адже ми побували в театрі – сучасному храмі Мельпомени, де дивилися комедію І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Сам автор стверджував: «сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене». Ким є театр для сьогоднішнього глядача? Школою життя? Діалогом між автором, акторами та глядачем? Прикладом синтезу різних видів мистецтва? На це питання кожен відповість сам. Головне, що після перегляду вистави людина може стати кращою. А ще театр – це ознака зрілості нації. Про це не випадково говоримо незадовго до Дня української писемності та мови. Згадаймо славнозвісний театр корифеїв, представники якого, зокрема й І.Карпенко-Карий як «один із батьків новочасного українського театру», зуміли в умовах бездержавності та заборони українського слова спонукати українців до національної самоідентифікації. Сьогодні театр – це місце, де народжуються нові ідеї та сенси, потужний засіб для саморозвитку.
Уривок комедії І.Карпенка-Карого «Мартин Боруля»
Класний керівник 10-А класу
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.