Серед давньогрецьких олімпійських божеств велику популярність мали музи – доньки сонцесяйного Аполлона. Кожна з них була покровителькою певного виду мистецтва. Особливу повагу мала Мельпомена – муза трагедії, улюбленого дійства давніх греків.
І хоч пройшли тисячі років, люди і далі відвідують театр, щоб віддати шану майстерності акторів, окрилених музою. Учні 9-Г, 8-Б, 7-В та 6-Г класів вирішили в цьому пересвідчитись. Зібравшись у теплий весняний вечір, діти переглянули на малій сцені Рівненського академічного музично-драматичного театру справжню трагедію сьогодення – виставу «Останній строк». В основі цього дійства – розповідь про прикуту до ліжка матір та її дітей, яким ніколи її відвідати через зайнятість, пияцтво, матеріальні витрати. Та на її похорон збираються майже всі, але вона… не померла. Мати ждала до останнього найменшу доньку. Коли зрозуміла, що її не буде, то пішла до Бога з єдиним гостинцем від рідних – цукеркою в руках, яку залишила їй внучка. І хоч сюжет п’єси не новий, він не залишає нікого байдужим. Глядачі плакали, а це показник того, що душі їхні живі і відгукуються на страшну правду життя. А в школі продовжилось обговорення побаченого: чому стару жінку, матір десяти дітей, яка пережила Голодомор і війну, грає молода акторка? Серед багатьох версій знайшлась і правильна: а хіба наша мама не найкраща, не наймолодша і не найкрасивіша? П’єса показує нам страшну правду сьогодення: байдужість і жорстокість до немічних старих батьків, егоїзм і користолюбство їхніх дітей, душевне убозтво та обмеженість сучасних людей.
Надіємося, що саме такий погляд із театральної сцени на реальне життя залишиться в серці і пам’яті надовго.
Класні керівники
Матіяш Є.А., Деркач А.М.
Внук О.В., Фефелова Н.І.
Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.